Вже другий рік я сиджу за однією партою із Олесем. Він непоганий хлопчик, але неслухняний та неуважний на уроках. Невисокий на зріст, худорлявий, він дуже спритний і найміцніший серед усіх хлопців у класі. Вся його постать свідчить про те, що Олесь дружить із спортом. І це насправді так, бо кращого футболіста на всій паралелі нема.
У нього кругле обличчя, густо всіяне ластовинням. Невеличкий, трохи кирпатий ніс завжди в подряпинах.
Волося в Олесика яскраво-руде, цупке і стирчить на маквці. Блакитні захоплені очі, здається, так і вишукують собі якоїсь пригоди. Руки та ноги в мого сусіда завжди в синцях і подряпинах. Як він сам пояснює, то наслідки боротьби за справедливість. Мені подобається, що я сиджу за однією партою із найспритнішим, найміцнішим і найсправедливішим учнем у класі.