Жив колись, у одному селі хлопець, ледар страшенний. Все за нього батьки робили, та ось батьки померли, весну і літо він перебув, а коли настали холоди, та скінчилися запаси він не знав що робити. Почав ходити по селі проситися погрітись та переночувати, та ніхто не хотів приймати такого ледаря. І ось дійшов він до хатинки на краю села де жив старенький дідусь. Попросився до нього погрітися, а дідусь і каже: "Пустив би я тебе, але сам ось не можу хату розтопити, старий я вже і дров не можу наколоти, і їсти сам не можу приготувати, якби ж ти допоміг мені то був би я тобі вдячний". Не хотілося йому нічого робити, але вже мороз добряче припік, тому нічого робити-доведеться працювати. Розпочав він роботу, а коли закінчив, то зрозумів, що працювати краще ніж ледарювати. Отже, без труда нема плода!
Не дуже коротко, але намагалася якось стисло писати.