Найгрізніше мовчить гроза (Симоненко).
Щирі нотки невдоволення власним характером проривалися у Марка тільки в розмовах віч-на-віч з Аркадієм (О. Копиленко).
Здалеку повіяло вогкістю, недалеко була мета (Ю. Яновський).
Усі вулиці Вербівки ніби навмисне обсаджені вербами (І. Нечуй-Левицький).
Повстанці просувалися дуже обережно (С. Скляренко)
Тихо пливе блакитними річками льон. (М.Коцюбинський)
Сріблясто мерехтить угорі Чумацький Шлях (І. Коваленко).
На мілині не тягне вглиб (Г. Чубач).
Я тобі навдивовижу жовту квітку покажу! (Д. Павличко).
Там павук снував туди й сюди своє мудре мереживо (Б. Грінченко).
Сніг січе безперестанку, січень трудиться ізранку (М. Познанська).
Вони знову жили в Дрездені (О. Іваненко);
На узбіччях шляху по-дитячи зворушливо засиналакульбаба (М. Стельмах);
Холодно було (А. Головко);
Їхали деякий час мовчки (О. Гончар);
Ми посівали щедро і старанно (Б. Харчук).