Неможе людина самотньо жити, щабула б і пісню і поклик мети. Вода вже не хлюпотіла, не капотіла, не лилася ласкаво вона вдарила загрозливо й важко.
Править хтось малим човенцем, в'ється стежечка злотиста.
Погляну на безограй, аж серце завмирає.
Бджоли раді цвіту, люди раді літу.
Прийде осінь, у засіках буде хліб золотий.
Пахнуть літом сушені гриби, пахне сніг осінніми грибами.