Сонце підбилося високо вгору.
Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне .
Степ підбігав до кручі і спинився — далі бігти нема куди: внизу, до самого обрію, зеленіло і мінилося море.
Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину.
Сполохані орли злітають у небо, сполохані жаби стрибають у болото.