Восені мені завжди трішки сумно. Сумую я за літечком гарячим, яскравим. Осінь нагадує мені вечір наприкінці радісного щасливого дня. Коли втомлені гості йдуть додому, пишні сукні та блискуче взуття складаємо до шафи, вдягаємо домашній одяг і починаємо прибірати кімнату та готуватись до відпочинку. Так і втомлена природа починає восені тихесенько зминювати своє ,,вбрання", ритм життя...Її барви стають більш стриманими, дні-коротшими, повітря-холоднішим... Але ніхто не каже, що це погано, це--- по-іншому...І в цьому перетворенні є загадка, яка зачаровуває кожного року знову і знову...( Сподіваюсь, що я вам допомогла, тількі виправте помилки. Бажаю вдачи!!!!!)