Народ з давніх давен ставився до хліба з великою повагою. У народі недарма кажуть: "Хліб - усьому голова". Хліб завжди був основою життя. Коли не родив хліб, починався голод.
Праця хлібороба у давнину була дуже тяжкою. Щоб орати поле, у орало або плуг впрягали коней або волів. Жали жито, пшеницю та ячмінь вручну, серпами. Це була дуже тяжка праця. Коли починалися жнива, на поле виходили всією родиною і працювали з ранку до вечора. Тому хліб давався селянинові дорого. Багато поту приходилося пролити на полі, щоб отримати паляницю запашного хліба.
Тепер орють поле та збирають зерно сучасні машини. Хліба у нас завжди вдосталь. Хоч хліба, хоч булочок, хоч тістечок ми можемо їсти скільки захочемо. Але це не означає, що хліб можна зневажати. Навпаки, його треба поважати, як і у давнину, бо повага до хліба - це частина того, що заповідали нам предки. Предки, що ростили хліб, поливаючи поле власним потом.