1 Поруч дзюркотів ясний струмок, стрибаючий по зеленім, оброслім мохом камінню. 2 Перекочовуючи в ущелинах між горами, ми щоразу зривалися в якісь прірви. 3 Хлопчик іде берегом, перескакуючи з каменя на камінь. Часом зупиняється, вглядаючись у біло-зелене спінене безмежжя стихії. 4 Одні спогади веселять Лукію, інші присмучують, наливаючи душу хвилюванням. 5 Море скаженіє, щодалі темніючи, немовби важчаючи. Воно й справді стає чорним, збурюючи гори-хвилі.