Казка про те як
друзі допомогли соловейку одужати.
Одного разу
соловейко попав під дощ і застудився. Він лежав у ліжку під ковдрою, пив
гарячий чай із медом і дуже сумував, що не може літати і весело співати разом
із друзями.
Коли його друзі
дізналися, що він захворів, то дуже засмутилися і замислилися як йому допомогти
швидше одужати. І в той же день друзі розсілися на всіх деревах навколо
гніздечка соловейка і почали голосно витьохкувати та виспівувати свої пісні. І
так гарно виспівували свій сум, свій біль,
свою тугу і свою любов, що від їх пісень заспокоївся вітер, хмари розвіялися, засяяло
яскраве лагідне сонечко. "Яка краса, яке диво!" – казали зачаровані лісові
звірі. Маленький соловейко був дуже щасливий, що його друзі не забули про нього
і прилетіли підтримати його і допомогти йому одужати. І сталося диво, соловейко
почав швидко одужувати. До того ж він почав підспівувати своїм друзям, і їхня
спільна пісня щоночі лилася над лісом, над селом, під небесами…