На столі лежало спіле, соковите яблуко. Я хотіла його зісти але на ньому зявились носик, ротик, очі. Воно почало говорити тоненьким голосом
- Привіт Віка!
- Привіт! А звідки ти знаєш моє імя? - запитала я.
- Це таємниця! А хочешь я розповім тобі цікаву історію?
- Яку?
- Слухай. - відповіло яблучко і почало розповідати.
- Це було дуже давно. Я жила в фруктовім саду, зі своїми батьками. В нас завжди йшов дощ, а потім виходило сонечко. Потім я подорослішала і поїхала зі своїми друзями в інше місто.