Ми___ йдемо==, і темніє== над нами небо==. Дзвенить== земля___, а я__ слухаю==. Слухаю== небо, слухаю== землю і слухаю== дідові слова. У серце моє вривається== якась незрима сила__, що на віки вічні прив'яже== вона___ мене до цієї землі, до співучої тихої мови.
Чим більше дід___ любив== мене, тим більше і щедріше розкривав== він___ свою душевну скарбницю.