Спавжніс шедевром є сонет "Сікстинська Мадонна"(1881),
викликаний роздумами Франка над однойменною картиною Рафаеля
"Сікстинська Мадонна"(1516), на якій поєднано божественне й земне
начала, лик Богородиці з образом босоногої жінки. Внутрвшній рух цього
жіночого образу підкреслюється тривожними тінями складок одягу,
клубоченням хмар під ногами Мадонни, її задумливим поглядом, здатністю
вмить спуститися на землю і водночас залишатися недоступною. Ця
багатовимірність і динаміка Рафаелевого образу Мадонни проливає світло і
на художню картину сонета Франка, овіяного високим шиллерівським духом:
вірою в пермогу краси, невіддільною для поета від добра, а відтак
божественного начала.
У сонеті Франка жінка втілює красу мистецтва, творче натхнення,
музу. Образ жінки багатогранний, він асоціюється з архетипом матері -
символ космічного і земного життя, берегинею родючості, смерті й
воскресіння. Через символ вічного оновлення земна жінка виростає до
образу матері-діви, чистої й непорочної краси.