Був прохолодний світанок і глибока тиша, що панувала в лісі, по-особливому навіювала відрадне чуття миру та спокою. Хлопець, глянувши, що друзі ще сплять заодно і собі заплющив очі та дав волю уяві, відчув, як стає часткою того прекрасного світу, що мов дитина, читий і непорочний. Зелень, яка здавалася йому ввечері похмуро-сивою, гнівною під нальотами роз'ярілого вітру тепер розсипалась перед ним заспокійливо-салатовою гамою, розкриваюче те, що раніше приховувала всю свою потаємну красу.